Мислити як вільна людина

Мислення - це те, що визначає життя людини, її ставлення до навколишнього світу. Людина, яка не мислить, втрачає багато. Вона користується готовими шаблонами і не прагне діяти самостійно. Сучасне суспільство потребує вільних людей, які несуть відповідальність за власні вчинки, вірять у свої сили й усвідомлюють власну неповторність. Вони мислять творчо і здатні вирішувати найскладніші проблеми.

До 21-ї річниці референдуму за незалежність Ініціативна група «Першого грудня» оприлюднила «Українську хартію вільної людини». Хартію підписали В’ячеслав Брюховецький, Богдан Гаврилишин, Семен Глузман, Володимир Горбулін, кардинал Любомир Гузар, Іван Дзюба, Мирослав Маринович, Мирослав Попович, Євген Сверстюк, Вадим Скуратівський та Ігор Юхновський.

Хартія пропонує ціннісну відповідь на головні виклики, які постають перед Україною і кожним її громадянином. Як зазначають її автори, «Наріжними каменями нашої Хартії є три прості думки: 

Перше. Відповідальність за своє життя, а отже, його успіх, добробут і щастя нікому не може бути переданою. Ми самі несемо відповідальність за себе. 

Друге. Мораль і духовні цінності не можуть бути відкладеними на завтра. Вони завжди потрібні сьогодні. 

Третє. Ми будуємо те, що уявляємо, а отже, від глибини, масштабу і творчого хисту нашої уяви залежить наше майбутнє». Хартія складається із 10 новел.

Це основні положення п'ятої новели"Української хартії вільної людини":

Мислити

Одне з найважливіших завдань вільної людини — самостійно мислити.

Для нашого суспільства «мислити» насамперед означає подолати недержавність, вузькість і провінційність колоніального та хуторянського світогляду.

Саме в цій площині нам потрібна найважливіша революція.

Мислити означає ламати стереотипи.

Мислити означає працювати, читати і творити, відповідаючи на дух та потреби часу.

Мислити — це долати звичку простих відповідей.

Мислити означає цікавитися світом і його культурою.

Мислити означає потребувати нових культурних форм і явищ.

Не треба застигати в минулому. Треба рухатися вперед.

Не варто боятися несподіваності нового. Варто боятися порожнечі й байдужості.

Мислити — це спільними громадянськими силами створювати центри сучасної культури, бібліотеки, громадські фонди для поширення інформації про Україну в світі, перекладів нашої літератури чи задля підтримки навчання українських студентів за кордоном.

Мислити — це дізнаватися про передові світові пошуки у теоретичних, практичних і творчих сферах та переймати передове знання, серед іншого й за допомогою сучасних мережевих можливостей.

Мислити означає разом підтримувати незалежні засоби масової інформації, які мають стати справжнім людським голосом посеред нинішнього інформаційного фальшу.